Цікавинки запорізька січ козаки


Один із польських дослідників виводив це найменування від легендарного ватажка, що в давні часи успішно боровся з татарами.Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Звали його буцімто Козак. Інший, теж польський вчений, пояснював походження цього слова від "коза". Були версії, згідно з якими козаки – не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів.

Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога і воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.Товщина його стовбура по колу – 6,32 м, діаметр крони – 45, а висота – 33 м. Вишневецький був першим, хто вирішив покласти край турецькому й татарському пануванню в південних степах України. Але гетьмана зрадили й відправили до турецького султана.І ось цей дуб, такий могутній і кремезний, тяжко захворів. За народними переказами, султан придумав для гетьмана мученицьку смерть його зачепили гаком за ребро і чекали, що він благатиме, аби його зняли.

Та ні благання, ні стогін не злетіли з його вуст." Господар вигляне у віконце і відповість "Пугу! Смерть Дмитра Вишневецького була великою втратою для козацтва.Його було нагороджено золотою медаллю з портретом імператриці. І невипадково історики називають його духовним батьком Січі.Спеціалісти втілюють у життя проект нової дренажної системи. Козацький гетьман Іван Свірговський – одна із загадкових постатей у нашій історії.

Султанське військо взяло в кільце козаків. Згідно з другою, його пораненого захопили в полон і зажадали великого викупу. Не мав таких грошей отаман, і не було кому за нього заплатити. Так він і загинув у турецькій неволі. Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",– оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну над лобом, – оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь. Віталися козаки також на свій спосіб.

Коли вибиралися в гості до чийогось куреня, то, ще сидячи на конях, гукали "Пугу! пугу! пугу! пугу! ", а господар "Повішайте там, де й наші коні", – тобто прив’яжіть коней до ясел і просимо до хати.Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога. Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів.